Сьогодні я -дощ.
Мандрую собі поволі,
оминаючи мудро дахи і дороги,
дерева і парасолі.
Всесвіт, повний цікавих очей
і допитливих поглядів,
нині й не гляне на мене.
Та й хто б став роздивлятися дощ?
Я могла б бути чим завгодно-
Зіркою в небі, листочком у лісі,
хмаркою чи чиєюсь мрією-
Втім, як і кожна людина...
Але кожен сам вибирає себе-
Бути богом, людиною чи порошинкою
На земнім глобусі...
Я могла б і літати, авжеж!
а натомість стою на зупинці,
як і цей голуб,
що повернувся спиною до світу-
і смиренно чекає автобуса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658952
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.04.2016
автор: Тетяна Никитюк