Кремлівський „ігіл“
Ми єсть господарі Русі,
А ви її суцільне горе.
Спрадавна і в усі часи
Нас обдираєте, потвори.
Підробки шкрябають попи
І літописці окаянні,
Що чудь болотна, то стовпи,
Й на ній тримаються слов’яни.
На наші землі без кінця,
Як нагла, суне ця мерзота,
Ущент спаплюжили Отця…
Невірні! Біси в людській плоті.
Майнули скривджені віки,
А чудь зовсім оскаженіла…
Боронять Неньку козаки
Від зла: кремлівського „ігілу“.
Дай, Боже, нам снаги і сил,
Лихої збутися напасті,
Щоб знов не втрапить до тих кіл,
Де сіються одні нещастя.
11 квітня 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658895
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.04.2016
автор: Микола Паламарчук