Осінь щороку сходить на нас осяянням, золотом, брудом
СТЕРЕОтипи стають глухими та МОНОхромними.
Хай твої затишні межі до ранку з тобою пребудуть
На жовтій заправці ОККО між Конотопом і Ромнами.
Ти вирушаєш, коли світанок приходить.
Осяде густим туманом, таким, хоч встромляй ножа.
Розріж і куштуй його, він має смак свободи,
Він має смак самотності. Хто скаже де межа?
Ти прямуєш на схід. Думок твоїх каравани
Витоптують на чолі неглибокі борозни.
...Осінь цьогоріч закінчилася зарано
Ви ще не встигли вдосталь набутись порізно.
Світ мерехтить і світиться. Ти переходиш грані
Так приходить прозріння, що ти - не ціле.
Годі долати СТЕРЕОтипи. Це був останній.
Треба долати МОНО. Ми зрозуміли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658737
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.04.2016
автор: Тіамат