я сумую так безнадійно і глибоко
шпалерами замотані всі почуття у клубок
розділені на дні пророчими примарами
гортаю їх наче пустіі сторінки щоденника...
я ще більше ненавиджу відстань і час
і тих хто їх вигадав...
голос трепетом стине в мені стрілками
багатогранно впираючись днями в потилицю
дотиками
кінчиками волосся торкаючись позвоночника
поштовхами..
заплющуючи очі
тону в зіницях забарвлені тобою
і доторками магнолій..
невиносимо...відчуваю тебе
гудзиками твоїх зап'ясть
в мені...
томляться
шелестять
розчиняються ...вони
гинуть...і знову відроджуються
солодом карамелі на вустах
це нестерпно ...
спадаючи
на плечі струнами голосу
відчуваю....
твій темб голосу живе в мені
коливаннями
Кохаю....
так безнадійно і так голосно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2016
автор: MADLEN