Оминайте той ліс, що за полем темніє.
Не підходьте, не смійте дивитись.
Він дихне лиш й у вас темний сумнів посіє,
Змусить далі іти - підкоритись.
У свідомості вашій він оселиться й тихо
Стане пісню про вічність співати.
Й лиш почувши слова ви заллєтеся сміхом
І почнете про страту благати.
Та не варто надію плекати на смерть,
Ліс не зможе забрати життя
Він корінням простромить вас і з передсердь,
Розпочне виривать почуття.
Ви пручатися будете та все дарма.
Через деякий час зрозумієте,
Що ви є, а душі в вас давно вже нема
І про смерть швидку ви вже не мрієте.
Чи живі ви? Живі й без душі навіть краще,
Зникла сіра, в’язка пелена.
Ви покинули темні і дикії хащі,
Нова пісня для вас долина.
Ви помітили легкість у ваших легенях,
Оцінили думки осяйні в голові.
Квіти й пташки зароїлись в кишенях, у жменях
Ви щасливі йдете по зеленій траві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658487
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2016
автор: Олексій Сонях