«Все сталось, як і мало статись»...
Та ні! Не мало! То – обман!…
Вперше в житті любов пізнати
Й одразу ж втрапити під трибунал.
Був постріл…перед ним мільярди…
А тут один… і смерть…і кров…
А за плечима сотні ярдів…
Не вмер… Згубила лиш любов…
Його Циганочка… Лариса…
Палке коханнячко для нього…
В жнивах обпалена «актриса»,
Сумна і змучена… в старого…
Свого чекала… й дочекалась…
І так кохала… Та лиш мить…
Щасливу мить!… Тепер зосталась
Одна… А серденько щемить.
Хіба ж вбивають за кохання??
Хіба ж карають за любов??
Я плакала всю ніч, до рання…
Й до вечора ридала знов…
Він спав щасливий у тумані
У гімнастерці, як моя кофтина…
Хіба ж карають за кохання?
Воно ж життя давать повинне…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2016
автор: *Кассіопея*