Сповідь Лариси (за мотивами О. Гончара "За мить щастя")


«Все  сталось,  як  і  мало  статись»...
Та  ні!  Не  мало!  То  –  обман!…
Вперше  в  житті  любов  пізнати
Й  одразу  ж  втрапити  під  трибунал.

Був  постріл…перед  ним  мільярди…
А  тут  один…  і  смерть…і  кров…
А  за  плечима  сотні  ярдів…
Не  вмер…  Згубила  лиш  любов…

Його  Циганочка…  Лариса…
Палке  коханнячко  для  нього…
В  жнивах  обпалена  «актриса»,
Сумна  і  змучена…  в  старого…

Свого  чекала…  й  дочекалась…  
І  так  кохала…  Та  лиш  мить…
Щасливу  мить!…  Тепер  зосталась
Одна…  А  серденько  щемить.

Хіба  ж  вбивають  за  кохання??
Хіба  ж  карають  за  любов??
Я  плакала  всю  ніч,  до  рання…
Й  до  вечора  ридала  знов…

Він  спав  щасливий  у  тумані
У  гімнастерці,  як  моя  кофтина…
Хіба  ж  карають  за  кохання?
Воно  ж  життя  давать  повинне…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2016
автор: *Кассіопея*