як за травою і асфальтом
не видно нам землі
ми ж не повинні думать
що там — її нема
а часто у всі сторони
летять і гудзики, і зуби
і як з фонтана бризкає
не слина навіть, а "слюна"
коли ми свій конфлікт
в часи совітів запроторений
у душі, що те зросійщення
на наших землях — не чума
за стіл чи мо на вулиці вино-
сим і старих друзів з дитсадка
своїх на дух не переносим,
бо нам щось хтось із брехунів
пообіцяв поперед виборів
чергових. на кріселко заліз
над нами ся сміє і дулі щедро
коли ми що попросим — нам сує
а ми за ту брехню боротись
звикли щиро. бо змалку при-
вчені. й вона нам із газет —
єдина правда. І "бога нєт"
ота чи інша вже яка отрава
нам баранам що хліб із салом
поживна сутність всюд нам
проросте. ми дон-кі-хоти
на сальце-рильця із бігбордів
знов молимся і вдома й по
маршрутках. й надіємось,
що котресь з них й нам щось
корисне принесе в своїм
поході із протягнутой рукой
в рахунок ненародженим
іще з тобою нашим землякам
допоки будем вірить тим
собакам-брехунам?
що? допоки живем?
25.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658024
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.04.2016
автор: Ігор Спичак