хлюпоче вітер в піднебесній…

Хлюпоче  вітер  в  піднебесній,
І  стогне  криком  сизих  хмар.
За  що  клянеш  мене  ти,  страх  тілесний,
Коли  живу  тавром  земних  примар?

Їх  пальці  риють  нам  могили,
Зривають  кігті  об    рудий  метал.
Спаплюжили  зелені  схили
І  мовчки  тішаться  з  дзеркал.

А  ті  скляні  бездушні  глиби  
Накрили  світ  безатомних  речей.  
Смієшся  ти  у  їх  прозорі  шиби,
Торкаючись  його  плечей.    

Для  тебе  він,    безсмертний  бог,
Що  в  тінях  правди  дім  будує,  
І  голову  поклав  на  вічний    епілог.
Живим  мелодію  твою  почує.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2016
автор: Олександр Пидюра