***

Я  -  звичайний  юнак,
життя  моє  просте  та  буденне.
Я  на  вигляд  -  простак,  
Та  в  душі  моїй  звір  несмиренний,

Намагаюсь  бути  таким  як  усі,
Та  дістало  життя  однотипне.
Намагаюсь  любити  цей  світ  у  красі.
Та  чомусь  лише  бруд  так  і  липне.

Я  б  хотів  в  небесах  політати,
Підкоряти  висоти,  немов  альбатрос.
Але  доля  кидає  за  ґрати,
Обрізає  крила  матрос.

І  в  душі  теж  обрізані  квіти,  
І  в  душі  залишилось  лиш  зло.
Не  ціню  вже  я  душу,  як  діти,
Замість  квітів  зело  проросло.

Я  злий,  та  про  одне  лише  мрію,
Що  зумію  хоча  б  лиш  на  мить.
Я  у  відчаї  маю  надію,
Що  зумію  цей  світ  полюбить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657739
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.04.2016
автор: PROSTAK