Вона йому призналася в коханні
У вірі щирій у його слова,-
Хай поспіхом не буде це признання,
Воно є свідченням того, що ще жива...
Того, що серце здатне на кохання,
Того, що кожна жінка, як струна,
Натомлена самітністю й чеканням,-
Торкнись її - і забринить вона...
Озветься стоголоссям, як у зливу,
Воскресне квіткою і цвітом у саду
І загадковим поглядом манливо
Тебе покличе в сонце і грозу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова