Як хочеться пройтися по траві,
Відчути запах зранку сінокосу.
Напевно – це таке у нас в крові,
Вдихнути ніжний запах медоносу.
Дивитись на покоси, що ще сплять,
Звітують роси до небес уранці,
Хоч руки потомилися – болять,
Піт виступив на свіжій вишиванці.
Та це не втома – це земне життя,
А піт на спині – це солодкі сльози.
А сінокоси – долі покриття,
Що бережуть зелені, пишні лози…
Як хочеться пройтися з косою по траві…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657077
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2016
автор: Віталій Назарук