Я хочу й не хочу. Бажаю тебе й не бажаю,
Бо майже забула. Але цей солодкий полон
Заманливо кличе мене, і от я вже не знаю:
Реальність яскрава, чи знову привидівся сон?..
Не слухай мій голос, і краще не згадуй мене.
Боюся, залишусь для тебе одною з останніх.
Холодна зима в котрий раз поміж нас промине,
Весна зашарілась. Раптова, яскрава і рання.
Хотіла забути. Усе намагалась здолати
І пам'ять, емоції, та перш за все, – почуття.
Питаєш мене: «Вже когось покохати змогла ти?»
А що відповісти, коли ти моє забуття?..
Ця мрія єдина, ця мрія моя нездоланна –
Себе вже нарешті побачити в творах твоїх.
Таку мою думку, приховану і несказанну –
Почути себе серед нот, твоїх вірних утіх.
Вже майже забула, але цей солодкий полон
Заманливо кличе мене, і от я вже не знаю:
Реальність яскрава, чи знову привидівся сон?
Я хочу й не хочу. Бажаю тебе й не бажаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2016
автор: Ірина Морська