Хіба один рядок – це так багато?
Хіба лиш нота – ціла тонна звуку?
Одна лиш фарба – це вже навіть свято?
Ти падаєш. Мою тримай же руку!
Так часто тонеш у безглуздих снах
З бажаннями позбутись цього болю.
А що тобі шукать в моїх віршах?
Натхнення? Дружби? Радості? Любові?
Розлука нам давалася взнаки,
Хоча тобі, можливо, не далась.
У всіх із нас, у всіх свої смаки,
А смак зі смутком. Я переплелась.
Не хочеш – не пиши мені. Нехай.
Весна мені дарує ластовиння,
І тінню вже затьмарене сумління.
Приходь, коханий. Будем пити чай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2016
автор: Ірина Морська