[b]
Не залиш це щастя на колись…
Дух життя Господь дає людині –
Вірить чи не вірить – всеодно.
Дихає, живе вона до нині.
Дух, душа і тіло – все одно.
А, коли Він духа віднімає,
Кров її тоді – стає вода.
Божий Дух до Бога відлітає.
І не стримає, хоч молода.
Тіло наше – житло є для Духа,
Бо для себе всіх Він нас сотворив,
Там щоб жив і кожний подих слухав,
Серцю тихо ніжно говорив.
Як малятко, тулиться до тата,
До Господа, людино, притулись.
Його любов дорожче срібла-злата,
Не залиш це щастя на колись.[/b]
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2016
автор: Тріумф