В кривавому диму зоря ясна вмирає.
Безшумні хвилі теплих сутінків гойдають.
Надходить ніч. Душа моя вже чути починає,
що кроки дня мого прекрасного стихають.
Стемніло вже. Покірно захолола тиша.
Душа моя в кошмарний сон, заснувши, знов прямує –
розплакались там квіти весняні найніжніші,
бо снігова зима вже їх в уста цілує.
Христо Ясенов
Топла здрач
Във кървав дим зората тихичко умира.
Безшумните вълни на топъл здрач полъхват:
Приижда нощ. Душата ми започва да разбира,
че стъпките на моя хубав ден заглъхват.
Помръкна веч. Застина кротко тишината.
Душата ми кошмарен сън заспа и засънува:
- Разплакали се тихичко на пролетта цветята,
че бледа зима ги по устните целува.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2016
автор: Валерій Яковчук