Слабкого взяли під руки
Підняли його обличчя до сонця
Змочили водою пересохлі губи
І забинтували скривавлені рани.
Знесилений він продовжував молитися,
Хоча ледь здіймалися груди
Здавалось, що навколишнє йому снилося,
Що всім невидиме його реальне.
Якось швидко взяли м'язи судоми
Живі очі робились як камінь
Його внутрішнє тепло розходилось до люду
До юрби, що навколо зібралась.
Він спокійно віддавав душу
Був готовий піти вслід хмарам
Він полишив думати
Йому любилось як завжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2016
автор: Сильчук Назар