Палає в темнім небі зірка
Вона світитиме віки.
У темну ніч, слабкий промінчик
Освітлює комусь шляхи.
Незрозумілий твій початок,
Твоє призначення і ціль
Синя хустинка в жовті цятки
І ти, спалахуєш на ній.
Здіймаю очі знов до тебе
Питання сипляться мішок,
Чим ти живеш? Яке безмежне небо?
І хто поставив все в зв'язок?
— Людино, ти слабка і метушлива
Звідки прийшла і куди йдеш,
— Пізнаєш все, але спочатку,
Ти ціль свою в житті знайдеш.
Пізнай Його, хто був від віку,
Хто вічність в простір запустив,
Поставив край, підняв початок,
Тебе людино - Хто створив?
Ти хочеш все й скоріш багато...
Гріх переповнює тебе.
Спинись людино, поклич мудрість
Вона від Бога в тобі є.
Тоді пізнаєш ти смирення,
Побачиш задуми Творця,
Приймеш в дарунок Одкровення
Пізнаєш зміст свого життя.
Приймеш в дарунок тиху радість,
Що витісняє страх і гнів,
Величний задум, мир і спокій,
Поселяться в серці твоїм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656355
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2016
автор: Юлія Іванівна