Натхненний, в музиці пишу пісні прозові, як годиться
Я чую серцем пустоту, а мозком як мені не спиться.
Малюю натюрморт думок, пейзаж людей «непересічних».
Куди поділися чужі і непривітні атеїсти?
Натхнений я життям і вмру, востаннє вимовивши слово:
Не як герої із новел, чи із роману Льва Толстого.
Мої слова давно не ті. Оригінальність?!...не згадають.
"Живіть, допоки в світі цім вашу присутність помічають".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655952
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.03.2016
автор: Сновида