Старенька мати на колінах Господу молилась.
Троянди білі тримала у руці.
"Невідомого солдата" на могилі приклонилась,
Лицем своїм припавши до землі.
Невпинно так у Господа просила...
А по щоці її,текла сльоза.
Невже,вртатила ця мати сина?
Яка жорстока,і безжальна ця війна.
Не пожаліла батька,а ні сина,
Жорстоко вбила матір,та сестру.
Над могилою цвіла калина...
Де схоронив ти Господе,мою рідню?
А може ти залишив їх живими,
Вони блукають у чужім краю.
І не знають,що тут на Україні
За ними плачуть,сльози ллють.
Старенька мати Богу помолилась.
З могили рукою витерла росу,
Сльозами,вона своїми вмилась.
Та не жалілась на доленьку свою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655765
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.03.2016
автор: Kris-Maks