Ходив до неї молодим
Аж поки не женився,
Тепер як став уже старим
Самотнім опинився.
Хороші люди рано йдуть
З життя, так кажуть люди,
А підлі все живуть й живуть,
Чому так має бути?
Й підлота множиться завжди,
Весь світ заполоняє,
Скрізь гори лиха і біди,
Тож добрий люд страждає.
О, милий Боже, забери
На суд усю підлоту,
А також диво сотвори,
Врятуй усю голоту.
Від смерті з голоду й біди,
Вони нещасні люди,
Лишають розпачу сліди,
Та так не мусить бути
Вони останнє віддають
Щоб вижив їх товариш,
Такі голодні й так живуть
Й теж люди, не примари.
29.03.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655756
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.03.2016
автор: Георгій Грищенко