- Матусенько, дозвольте Ви поїхати мені,
Здобути для народу щастя й долю.
Покликання моє на цій землі,
Це - повернути українцям волю.
Я мамочко героєм повернуся,
Із гімном України на устах.
Життя віддати, мамо, не боюся
У братовбивчих і страшних боях.
Не здамся я, клянуся ненько,
"Не відступай" - Господь мені велить.
Я вам дзвонитиму частенько,
Весь час буду за Вами я тужить.
- Ой сину мій, моя кровинко,
Моя розрадо, втіхо, ангел мій.
Моя єдина і ріднесенька дитинко,
Я відпускаю, йди - це вибір твій.
Здобуть для себе сину перемогу,
А я й в такій країні доживу.
Я відчуваю у душі знемогу,
Вже скоро я до батька відлечу.
- Матусенько, не плачте, Вас прошу,
Не легко і мені вас покидати.
Ріднесенька моя, я вас люблю,
Зі мною буде Бог перебувати.
Сказавши все, дозвольте я піду,
Мене чекає місія важка…
- Ой сину мій, чекай, благословлю,
Хай береже тебе Ісус і Матінка Свята.
- Ріднесенька, я вже іду,
Дозвольте руку Вам поцілувати.
Не плачте, я не вмер, я ще живу,
Мене не зможе ворог злий зломати.
- Синочку мій візьми іконку цю,
Вона буде тебе оберігати.
Рідненький мій, тугу мою
Навіть поет не зможе описати.
- О ненько рідна, вже пора,
Я ще зайду до батька на могилу.
Колись його напутнії слова
Додали мужності, вселили силу.
Повільною ходою ішов він до могили,
Дорогою прощався з усіма.
І люди всі його благословили,
В серці його була страшна туга.
- О батьку мій, чому тебе немає,
Чому покинув сина свого ти.
Зараз увесь народ страждає,
Тату, я у бою готовий полягти.
Ти тату сам мене колись навчав,
Боротися і не здаватися ніколи.
Ти ж пам’ятаєш я пообіцяв,
Іти вперед, хоча боліти будуть ноги.
Я татку йду, а ти благослови,
Благослови мене, свого ти сина.
Якщо програємо - прости,
Пробач, якщо зів’яну мов травина.
Прощай мій батьку, я іду,
І нині вже зустрінусь з ворогами.
Благослови й, можливо, не помру,
А може скоро стрінусь з небесами.
Минають дні, минають ночі,
Немає мати вісточки від сина.
Не припиняють плакать її очі,
Вона не знає де її дитина.
Одного дня до неї подзвонили,
Дівочий голос з болем проказав:
- Учора вашого синочка вбили,
Послухайте, що він заповідав:
- Матусю рідна, я ввіддав життя,
Ніхто мене не зможе врятувати.
Віддав життя за краще майбуття,
Лиш жаль, що Вас не можу обійняти.
Я з татом мамо стрінусь в небесах...
Я чую рідна, він мене зове.
Я буду вам являтися у снах,
І батько мій до Вас у сні прийде.
Ви стрічку пов’яжіть мені на руку,
Кольору неба, і колосся золотого.
Пробачте, що приніс вам в серце муку,
Болю завдав нестерпного й страшного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655532
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 29.03.2016
автор: Яна Шевчук