[i]"Відкрий вікно, впусти весну у душу,
Крильми твій спокій віковий порушу..."
Оксана Дністран[/i]
(присвячення)
Дві ніжні, легкокрилі пташки – Ти й Весна,
як вітер, залетіли у вікно і в душу!
Але скупі пейзажі бачу із вікна,
від холоду ховаюся у ковдру-мушлю…
Давно забуті, неприємні відчуття
зринають в пам’яті, як відблиски багаття -
Кохання, наче квіти, кинуті в сміття,
а сукня Попелюшки – мов злиденне шма́ття…
Чи відігріє сонце скрижанілий дух,
чи заспіває серце про нове кохання?
Я приєднаюсь до Весни, поки не вщух
весняний вітер... В серці зріє сподівання...
Розквітнуть почуття! Яскравий сонцеграй
на клумбах намалює з квітів візерунки,
На крилах вітру полечу за виднокрай,
до сонця завітаю в гості за лаштунки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО