Молитва до Бога здіймається:
"Ти мені її збережи!
І нехай вона не дізнається.
Ти нічого їй не кажи!
Не кажи, що день починається
Мов у пеклі - в муках страшних.
Не кажи, що часто ввижається
Мені поміж бетонів стальних.
Не кажи, що серце стискається,
Терпнуть руки і голос бринить,
Коли сумніви підкрадаються,
Що на світі ще варто жить.
Не кажи їй… Нехай не лякається…
Нехай солодко ще поспить…
Не кажи, що душа захлинається
Від моїх несміливих мрій.
Не кажи, що вона сподівається.
Тільки ти не кажи цього їй…
Не кажи, що думки розсипаються
Як крізь сито. Та перед усім
Не кажи, що від них залишається
Лиш каміння на ситі тім…
Не кажи, що коли смеркається
Я весь час дивлюсь в далечінь.
Не кажи, що тіло здригається
Як на світло ступає тінь.
Не кажи, хай не переймається
Тим, що чай вже не в унісон.
Не тривож, хай не прокидається.
Вбережи її ніжний сон…"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: breakheart