вродило дерево в раю
родило яблуко розбрату
брати спалили рідну хату
наріжну спадщину свою
аби щось не дісталось брату
з братами разом я блукав
бо хату ж і мою спалили
кругом руїни і могили
і всюди зріють яблука
та вже і їсти їх несила
ось і кінець немає нас
бо з голоду й померли разом
всіх нас побило хтивим сказом
а яблуні цвітуть і най
невже це ми і є зараза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655344
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2016
автор: kanan