Вічне
Соловіє. Світ воскрес,
Небокрай у позолоті,
Тихо сонце з-за небес
Опромінює висоти.
Світанковий виднокруг
Поступово голубіє,
Посріблили роси луг -
Являється чудасія.
Дихнув тихо вітерець,
Поплили хмарки-вітрила,
Всілись птахи на вінець -
Співи землю звеселили.
Загадкове шепче квіт:
Що наснилось впродовж ночі…
День виходить із воріт
Й утекти у безвість хоче.
Пролітає якась мить
Й захід барвиться в червоне…
В саду пристрасть гомонить
У духмяному полоні.
Що миліше: день чи ніч,
Зима, літо, осінь, весна?
Мудреці п’ятсот сторіч
Відповідь шукають чесну.
І не можуть віднайти
Та уже й не відшукають…
Втаємничені світи
Хрестом долі вишивають.
28 березня 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655339
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.03.2016
автор: Микола Паламарчук