Рве двоголовий орел
серце у Прометея,
Та не загасить вогонь
в душах вільних людей.
Йде металевий обоз
новою колією,
Щоб відібрати сон
У придніпровських дітей.
Довго шукав обоз
Ласий шматок поживи,
Та заблукав Іван
псковський у наших степах,
очі свої ховав
хитрі та помутнілі,
вірити не бажав :
планам ординським - крах.
Горе не гоїть ран,
Та не помре надія,
Псковський обоз згорить
В полум’ї правих днів.
І у зболілих очах
Знов заіскриться мрія,
І збереже Господь
Наших вірних синів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655235
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.03.2016
автор: Оля Андрієвська