А по горах вітер віє,
Гуляє по гаю.
Вже у полі жито зріє.
Козака кохаю.
Та не того козаченька,
Що хотіла мати.
А того,що любий серцю,
Буду я кохати.
Вийшла мати на ганок,
Сіла сильно плаче.
Він багатий одинак,
Ще інша побаче.
Не барися моя доню,
Вінець одягай ти!
Не шукайси іншу долю,
Будеш ще кохати.
Та не хочу я любити!
Не можу забути.
Як на цім світі жити,
Тепер мені бути?
І босоніж я побігла
У травах високих.
Бо на вірність присягала
На луках широких.
Віє вітер сильний,
Віє не стихає.
А у полі милий,
На мене чекає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2016
автор: Kris-Maks