Я мовчу,
бо так гарно десь пташка співає,
або коник сюркоче,
або вітер шумить,
або жаби скрекочуть,
або дощик шепоче,
або дерево стогне,
або грім десь гримить.
От я й слухаю іх. І мені так цікаво! І так любо іх слухать! Кожна пісня - нова!
А як вмовкнуть, і тиша впаде доокола, дослухаюсь до серця - хочу чути його сокровенні слова!
Я боюсь своім звуком порушити тишу.
Мов дитинку маленьку іі я гляджу!
Та коли хтось спитає, я, звичайно, щось скажу.
Але потім замовкну.
Ви вже в курсі, чому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655028
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.03.2016
автор: Мирослава Жар