Дівчина з присмаком зеленого чаю

Коли  Еббі  було  два  роки,  вона  вперше  розбила  вазу.  Ех,  це  дівча  було  такою  забіякою!  Справжня  халепа.  Природжена  скандалістка.  Бунтарка.  Зараз  їй  двадцять  один,  а  на  її  рахунку  сімнадцять  ваз,  дев’ять  вікон,  вісім  чашок,  три  телефони  й  хтозна  скільки  сердець…
Ви  тільки  погляньте  на  неї.  Вона  відштовхує  всіх  чоловіків,  думаючи,  що  ніхто  не  гідний  крокувати  поруч  із  її  пихатою  постаттю,  ніхто  не  має  право  пестити  скуйовджене  й  до  біса  неслухняне  волосся,  ніхто  не  вартий  ані  посмішки,  ані  пролітаючого,  мов  набридлива  комаха,  погляду.  Вона  зневажає  всіх  чоловіків,  бо  давно  втратила  віру  у  те,  що  залишились  воїни  та  шукачі  тендітних  сердець,  а  не  горді  пілігрими,  яких  цікавлять  лише  координати  тіла  наївних  дівчат  та  подарунки  у  вигляді  найсмачніших  у  світі  вуст.  Вона  ігнорує  стосунків  та  розмов  наодинці,  бо  найважче  відчинити  свою  заіржавілу  клітку  та  випустити  на  волю  всіх  таємних  птахів,  скинути  буденний  тягар  з  крил  і  полетіти  на  зустріч  щирим  внутрішнім  діалогам.  Ця  дівчина  впала  обличчям  у  калюжу  і  тоне,  але  не  просить  про  допомогу.  Незалежна,  однак  дуже  слабка.  Ця  дівчина  спіймала  блискавку  й  несамовито  керує  стихією,  незважаючи  на  прохання  та  молитви  бідних  селян.  Неконтрольована,  однак  дуже  слабка.  Ця  дівчина  викрикує  гучні  промови,  але  люди  лиш  чують  нудну  й  незрозумілу  латину.  Самостійна,  однак  дуже  слабка.  
А  чого  ти  боїшся  насправді,  дурненька?  Чергової  зради,  брехливих  зізнань  у  коханні  чи  слів,  від  яких  розквітають  вуха,  але  в’яне  душа?  А  може  боїшся  долі,  яка  тримає  ножа  за  спиною?  Боїшся  самотності,  порожнього  ліжка  чи  відлуння  у  власній  квартирі?  Я  ж  знаю,  що  покохаєш  ти  того,  який  не  зверне  увагу  на  фурій  в  очах  і  катуватиме  лише  один  дотиком.  Ти  будеш  страждати,  ридати  ночами,  благати  про  допомогу.  Кусатимеш  губи  до  крові,  рватимеш  на  собі  волосся,  битимешся  в  конвульсіях.  Це  почуття  і  є  любов?  На  твій  сигнал  SOS  не  відреагує  жодна  людина,  тому,  якщо  ти  сповна  розуму,  не  дозволь  собі  обпектись…  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2016
автор: Незайманий займенник