[b]Я недотепний, недолугий!
Пишу слабкі, страмні вірші.
В мені сидить Михайло другий,
Який сміється від душі.
Він полюбляє керувати.
Мені давати вказівки.
Що в нас одні і тато й мати,
Це побрехеньки, це плітки.
На себе в дзеркало дивлюся
І помічаю, він вже там.
Я, з нього, дурня, засміюся,
А інколи і дулю дам…
Воно сміється теж із мене
І дулю крутить, як дурне!
І я благаю: – Рятуй нене,
Бо воно ще мене штурне.
Воно буває агресивне
Й неголене чотири дні…
А коли в нього щось їстівне,
Ні за що він не дасть мені.
А взагалі, нехай існує,
Мені бува його шкода.
Бо коли з мене він кепкує –
Тікає геть від нас біда!
[color="#ff0000"][/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654826
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 26.03.2016
автор: Дід Петро