Свічадо тремтливо відлунює подих свічі,
Свіча коливається. Де причаїлося полум`я?
Свічадо сліблястими крихтами кличе вночі
Коли ні зорі, але тінь навісна поневолила.
Свіча догорить і віск дотепліє папери,
Свічадо уже потемніє, не видно ні відблиску.
Що шукати тепер? Може тільки химери ми?
Чи світанок прийде? Чи зустріне навію - владарку?
Не розкаже ніхто. Затихло свічадо забрьохане.
Не вода, то віск опливає на скла полотно.
Та здається знайти, що сховала в очах сполоханих,
Можна тільки тоді, як схоче озватись воно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654699
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.03.2016
автор: Траяна