Нащадки “Заповіту”

Поховали  та  повстали
Розірвали  пута.
Злою  кров’ю  нам  чужою
...За  гріхи,  спокута.

Окропили  Волю  нашу
І  понесли  води,
Кров  червону  в  синє  море
Бачать  всі  народи.

Ми  лани  широкополі
І  Дніпро,  і  кручі
Україну  врятували,
Рідний  край  співучий.

І  тепер  в  сім’ї  великій
В  сім’ї  вільній,  новій.
Ми  згадали,  не  забули
Тихим,  добрим  словом.

“Заповіт”,  твою  науку
Слово  наставління.
На  віки  в  землі  батьківскій
Пустимо  коріння.

Ти  дивись  на  Україну
На  Дніпро,  на  кручі
На  твої  лани,  та  слухай
“Як  реве  ревучий”.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654639
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.03.2016
автор: Олександр Крутій