«Та я…Та вона…Та вони…»
« А я: від весни – до весни…»
…Проходили, мила, повз тебе
Поети – старі брехуни.
Василь Простопчук
Це я і повір, тільки ти,
Зі мною завжди до весни,
Світи моя, зоре, світи,
Не вір, що усі брехуни.
Поет - променистий кришталь,
Він мріє лишити сліди.
Ти поруч – зникає печаль,
Поети ж не завжди діди.
Їх треба зігріти теплом,
Щоб ручка не мерзла в руці.
Щоб поруч була за столом,
Щоб сліз не було на щоці.
І знай, ти для мене одна –
Кохання - мій подих весни,
Моя ти пісенна струна,
Поети - не всі брехуни…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2016
автор: Віталій Назарук