Глумишся?! Куций, ниций кате…
Читаєш вирок і очей не підведеш,
Не стануть моїм домом твої грати!
Повір, мене так просто не візьмеш!
«Законні букви», наче крок, чеканиш,
Але закону в тім, що кажеш ти, нема!
Мене боїшся ти, бо добре знаєш -
В душі сміюся з тебе зараз тільки я!
Але повір, на тебе, кате, зла не маю!
Тебе лиш смикають за повідки згори,
А що твориш, ти бачу і не тямиш…
Не відає він Боже! Що ж, йому прости…
Чому до Бога зараз я оце взиваю?!
Бо лише він тобі твої гріхи простить,
Я ж милості до ворогів не маю -
Мене не зможете ви тупістю зломить!
Не можна вітер замикати у кімнаті,
Не можна сонцю наказати світить,
Лише моє ви тіло садите за грати,
А душу мою вам повік не заточить!
Не спините мого ви гніву й слова!
Вас уночі будитиме мій сміх!
Ви боїтесь мене, хоч я й в оковах,
На свою душу, кате, взяв ти зараз гріх!
Глумишся? Куций, ниций кате…
Читаєш вирок і очей не підведеш…
- Кому то смішно – геть! Не буду тут тримати!
- Мені тут весело! А ну, чи ж проженеш?
25.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654544
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.03.2016
автор: Північна