Нам світить сонце попри жалюзі...
Нам світить небо крізь пухнасті призми...
Земля нам світить... Ти в моїй руці...
А я в твоїй... Сумна тополя висить...
Веде дорога... А куди - не зна...
Шлях в небо... Шлях до тебе... Шлях до раю...
Чи я в нірвані, чи я вже пропав?
Чи я себе ще до сих пір не знаю?
І от тополя... Поруч - хрест доріг...
Межа світів, межа того з прийдешнім...
Ступити хочу я на твій поріг,
Але соромлюсь... Бо роблю це вперше...
Згорілі кванти попелом летять,
Єднаючи нас довгими шляхами...
Чи перетнулись і тебе нема?
Чи не дійшла ще моя мила дама?
І сіло спати сонце на поріг,
Який стелився біля мого дому...
Ти не прийшла, та все ж не скажу "ні"...
Чекатиму, зайнявши оборону...
Чекатиму, забувши про склероз...
Чекатиму твоє м'яке обличчя...
Я знаю - we will meet at the crossroads...*
Як глянемо закохано у вічі...
* - "ми зустрінемось на перехрестях"
25.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2016
автор: Systematic Age