Клич до злуки
У стоголо̒с кличе набат
Збиратись дружно на майдани,
Замучив доленьку розбрат,
Як всі віки гендлюють нами.
У нас всяк гетьман і пророк,
І корчиться мудріш за Папу,
Розіб’ють мрії, мов горщок,
Й ми знову підем по етапу.
Топтатимем лиху Сибір,
Довбатимем вічні мерзлоти…
Невже ми довбні до сих пір,
А наші виборні - мерзота?
Радіє лютий супостат,
Як не тримаємось ми купи,
Або продавсь електорат
За гречку до гнилого супу.
Прийшла пора, народе мій,
Понищить рабство до краплини.
Ти єсть єдиний чудодій,
Який з’єднає Україну!
Нащадки славних козаків,
Ви єсть звитяжні та могутні!
Здолайте клятих ворогів,
Вам скаже, „Дякую!“, майбутнє.
25 березня 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654496
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.03.2016
автор: Микола Паламарчук