Над берегом стара верба стоїть,
Гілля своє вниз до річки нахилила.
Неначе віти хоче скупати свої,
Та достати до води не всилах.
Обшарпана вітрами та морозом,
За життя бій свій роками веде.
Повінь стовбур камінням оббиває,
Землю з-під коріння її щораз рве.
Та не здається роками верба,
Коріня своє в глиб простягає.
Бо місію в природі має вона,
Береги від розмиву оберігає.
Гордо над річкою верба стоїть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654432
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.03.2016
автор: dashavsky