[i](Анонімне зізнання юній співачці)
[/i]Білі сніжинки у небі кружляють,
Та в їхньому танці немає тепла…
Його і не треба! Мене зігріває
Твоя надзвичайна, чарівна краса!
Мов промені сонця волосся спадає
На плечі тендітні Твої…
А рученьки ніжні його поправляють,
Приносячи радість мені!
Луна твій сміх, дзвінкий і чистий,
Неначе той гірський струмок!
І як розсипане намисто –
У кожен котиться куток…
У пісню душу Ти вкладаєш –
Вона звучить неначе скрипка!
Почуєш – серце завмирає,
А потім б’ється швидко-швидко…
2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: Finist