Вже зустріла земля обезглавлену душу,
А кати ще – на волі: прощають собі.
Двом народам ця втрата повік- не байдужа,
Прапорами прикрили ридання в журбі.
Із портрета дивилось безсмертя вродливе
І молилися бані столичних церков,
І прийняла земля святе тіло тремтливо,
Вже на зустріч із мамою Гія пішов.
Чайки квилили з болем над сивим Дніпром,
Святий Київ завмер у риданні...
Світлий Ангеле, битви зі злом,
Ми почули тебе...у мовчанні.
Твоя правда пройшла крізь мільйони сердець,
Не зів’яне її первоцвіт,
Бачить Бог і карателям буде кінець!
Хоче правди обдурений світ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654128
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.03.2016
автор: Шостацька Людмила