Подумай сам - чи ми іще живемо?
Чому наш дух живе лиш у піснях?
Чому померли, але ще не йдемо?
Чи спроба винищити нас - це крах?
Де перевага? А де є недолік?
Заснули гори, ріки і шпилі,
Заснули сурми, роги, крики волі...
Заснули діти наші на землі...
Та ми прийшли з прийдешнього... Та й знаєм,
Що наша доля знищує наш рід...
Ми, як дерева, творимо у гаю
По колу заборонений наш плід...
Зійшлись в Женеві* смерті переплети,
А на смертях рождається життя...
Ось хто ми є... народжені гельвети...
Чиї слова підуть через літа...
* - Женевське озеро
23.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653965
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 23.03.2016
автор: Systematic Age