іди, я не ненавиджу тебе.
можливо, просто зовсім забуваю.
і все частіше сум свій пробачаю,
але тепер не прагну перейти Тибет.
в шафі з’являються пусті окрайчики,
і сукня – так близька до ідеалу.
в моїх думках гуляє спокій шквалу
того, що на картині разом бачили.
і знову тихо скрізь, але не варто
підбурювати голосом байдужості.
можливо тобі досить буде мужності
закрити двері, мовби з дурним жартом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2016
автор: _Sensate-Jane_