Нехай ніколи наші діти,
Як це не раз уже було,
Не позабудуть славне ім’я.
Воно ж піднятися змогло
Злетівши стягом духу й волі,
Замайорівши на весь світ,
Мов символ подиху свободи
Непереможної душі…
Неначе заклик: «Вір у мрію!
Не бійся правду боронить!»,
Лунає: «Савченко Надія»
І Україна гомонить:
«Дивись, яка сталева воля!
Яка завзятість. Хто б так зміг?
Спаси її й помилуй Боже!
На радість рідної землі…»,-
І молиться за свою доню,
За ту, що всім смертям на зло,
Топтати край свій не дозволить,
Як це не раз уже було…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653943
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.03.2016
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ