Уже горіх бруньки свої розкрив,
Листочки тягнуться до сонця.
Цю добру пам‘ять батько залишив,
Бо посадив його біля віконця.
Вже незабаром він зазеленіє,
Листочки будуть радо тріпотіти.
У спеку всяк притулкові зрадіє,
На лавку сяде під горіх спочити.
І прохолода душу заспокоїть,
Приємний запах її залоскоче.
-О, діти мої,що вас непокоїть-
Горіх батьківський запитати хоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653937
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.03.2016
автор: Haluna2