Біда на нашій землі — війна не згасає. І покласти край цій потворності одні хочуть, але не можуть, а інші можуть, але, падлюки, не хочуть...
Як і всі люди, я, звичайно, мрію дожити до мирних днів. Так хочеться побачити радісні, щасливі обличчя своїх родичів – переселенців з Донбасу! Саме там, де зараз гатять "Гради", стоїть їхній будиночок. Хочеться вірити — ще стоїть...
Треба, мабуть, всім нам – хто як може – докласти хоч яких-небудь зусиль, щоб припинилась ця огидна бійня. Тому я і вивів на "поле бою" свою "важку зброю" ( всупереч мінським угодам, однаково від них толку, як з козла молока). З наміром вести прицільний вогонь по ворогу.
* * *
...Яка плодила нечість вас, іуди!
Хоч і старий, та вельми хочу
Російських виродків побить...
А плюнуть Путіну між очі —
То над усе жадана мить!
* * *
Так, прийде інший, кращий вік,
І має мир вернутись.
Та муки тисячів калік
Не зможуть позабутись.
* * *
Придурок Путин,
тявкая в эфире,
Такую чушь дурацкую несёт,
Что ясно всем
во всём подлунном мире:
Россией правит
круглый идиот!
* * *
Візьміть мене, будь ласка, в партизани!
О, як помститись хочеться мені!
Помститись так, щоб Путін вранці рано
У відчаї застрелився в Кремлі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653826
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.03.2016
автор: Віктор Чернявський