Ми так стомились від війни,
Що навіть серце вже не в змозі битись,
Черговоі чекаєм новини,
Немає сил, ні плакати, ні злитись.
Один на одного, і в дайджести новин,
Ми поглядами дивимось скляними,
Нема ні золотих, ні інших середин,
Чи Бог, чи люди, щось зробіть вже з тими,
Хто так зухвало грається життям,
Безкарно розкидає біль і горе,
Усе змішалось: і ломбард, і храм,
Навіть повітря, яким дишем, хворе.
Немає часу зупиняти зло,
Уже й хвилини міряні життями,
Світ надломився, як сухе стебло,
Не обійтись вже більше співчуттями.
Ми між собою сваримось з дрібниць,
Аби про головне не говорити,
Сміються вороги, вже не ховають лиць,
Нам треба сили, щоб це пережити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653686
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.03.2016
автор: Надясемена