Прислухайтесь як листя шелестить
Почуйте спів пташини на світанку
Й струмок неначе час біжить
А як чудово сонце сходить зранку
Яка краса кругом-лиш озирнися
Який чудовий світ створив нам Бог
Ти сам на сам з природою лишися
Й позбавишся від всіх пустиг тривог
О Боже милий...все цвіте,рясніє
Словами не опишеш цю красу
І небо тільки зорями біліє
Я все це в собі кожен день несу
Людина і природа-це сукупність
Поєднання-разом нам легше так
Ми вільні-та вдуші лиш біль і скутісь
Бо люди часом зліші від собак
Як можна все так нищити безлідно
Ви лиш сміття і бруд тут залишили
Невже так важко з правилами згідно
Життя прожить-щоб інші вас любили
За що? хіба дерева в чомусь винні?
Хіба вони пошкодили комусь?
Та ні...гріхи ж бо ваші незупинні
Чим раз все більше грішите чомусь
А квіти...і луги усе навколо
Це створено щоб нам нести добро
Вже не залишиться нічого скоро
І в цьому винне тільки наше зло
Міняймося..бо потім буде пізно
А може "потім" навіть не буде
Чому ж ви думаєте небо слізно
Ридає....а само бліде..............
Я сам себе питаю:"Що за злоба
Невже і справді люд такий гидкий
А відповідь лежить прям коло лоба
Цей люд гидкий-бо він в душі пустий"....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653660
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.03.2016
автор: Світлоокий