Доля завжди зближувала нас,
У шкільні роки була так близько.
Потім був з тобою перший вальс,
Осінь... Долю закружляв вітрисько...
Я щасливою тоді була
І жила надією своєю.
Вірила, що наші два крила,
Будуть в парі завжди над землею.
Відлетіла мрія в дальній край,
Наче клин у небі журавлиний.
Поселилася в душі печаль,
Тільки ти у цім зовсім не винен...
А душа зачіпить за живе,
Як тебе побачить випадково.
Бо у серці спогад цей живе,
Повертає у минуле знову...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2016
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)