Українська розквітчена доля,
Де калина завжди під вікном,
А край поля високі тополі,
Та дорога в життя за селом.
Ще високо злітає наш сокіл,
Щоб зриватися звідти в піке!
Дуже рідко ми мали тут спокій,
А частіше - життя нелегке!
Чи нелегкої долі нам треба?
Чи звитяжну завжди подавай?
Це ж над нами повік синє небо,
А навколо - пшеничний край!
Все життю нас сусіди повчали,
І з порадами лізуть на танках,
Та розтануть ворожі навали -
Нам свої зустрічати світанки!
Ми в майбутнє ідем по дорозі,
Що відмічена кров'ю синів...
Лише в щастя свого на порозі
Застарілих позбавимось снів!
Розквітай українська же доле!
Нам на щастя й весну розквітай!
Хай яскраво жовтіє те поле,
Над яким голубий небокрай!
2.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653543
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.03.2016
автор: Микола Серпень