Мамо, чуєш, повертаюсь!
Скоро буду в рідних я краях,
Бачиш, я – живий, я посміхаюсь!
Мамо, вже закінчилась війна!
Вже не буде більше сліз і горя,
Вже не буде поминальних молитов,
Пролили за перемогу ми багато крові,
І не хочу я, щоб це іще колись було…
Так, не всі тепер повернуться додому…
Декого навік прийняла вже земля,
Стали у шеренгу Зниклі й Невідомі -
Ті, чиїх навік згубились імена…
Покалічених багато нас зосталось,
Милиці навік, візок, протез – рука,
Але ми живі! Ми силу духу не втрачали,
Сила духу покаліченою не бува!
Знаю, час назад не можна повернути…
І немає більше у минуле вороття,
Але Ми повинні, мусим, маєм далі жити!
І прожить життя за тих, кого уже нема!
Ми усі змогли! Ми вистояли в битвах!
Захистили Україну - рідний край!
Лине хай у небо лише радісна молитва!
Мамо, я прийшов, закінчилась війна!
01.03.2016
(З вірою у те, що скоро це збудеться!!)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653472
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.03.2016
автор: Північна