Піонери ішли – не з горнами –
колосків назбирать . Село
божеволіло. Плямкав жорнами
млин, зерна ж у нім – не було.
Чухав мельник в розпуці бороду –
бач, привиділось, маячня:
млин – мов дід,
що вмирає з голоду,
от би пригорщ дали зерна!
Руки крил – хоругвами скорбними
(чи хоронять старий вітряк?),
Де ті люди з мішками повними,
він змолов би й за просто так?
Лан – іуда з очима чорними
вмерлих. Хоч би дітей вберіг!…
…Млин – з відчаю –
у річку,
з жорнами
на опухлих колодах ніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653451
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.03.2016
автор: Любов Матузок